Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бочок
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бочо́к, чка́, м. 1) Ум. от бік. 2) Мн. Бочки́. Стенки лагунки (для дегтя). Рудч. Чп. 250.