Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бік
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бік, бо́ку, м. 1) Бок, часть тела. Узявсь під боки та й думає, що пан. Посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб. 2) Бок, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 34. 3) Берег, сторона реки, озера. Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83. Ти по тім боці, я по сім боці, — передайся до мене. Нп. По тім боці — моя доля, по сім боці — горе. Шевч. 4) Вила́зити бо́ком. Даром не проходить. Вилізуть тобі боком оці гроші. Полт. См. Боком. 5) У бо́ці, у боку́ бу́ти, зоста́тися: а) остаться в стороне, непричастным. Семен зостається у боці, а Іван одвічай за все. Змиев. у.; б) сойти на второй план. Що за город Ніжин, — вже й гарний! а ввійшла у Козелець, — так і в боку, а як у Київ, так і поготів. Г. Барв. 37. 6) На дру́гий бік (видужав, поправився). Еще хуже (заболел, сделал). Фр. Пр. 56. 7) І ні в той бік. Все равно, безразлично. Галиц. 8) Бока́ми роби́ти. Тяжело дышать. Фр. Пр. 55. 9) З боку го заїхав. Хитростью, поддел. Фр. Пр. 55. Ум. Бочок, боченько, бочечок. На бочейках мат кований пояс. АД. I. 43. Сіделечко в головочки, стременочки у бочечки. АД. I. 138.