Словник української мови (1937)/борщівник

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
борщівник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Борщівни́к, ка́, м. 1) Раст.: а) Anthriscus sylvestris Hoffm. ЗЮЗО. I. 111; б) Heracleum sibiricum L. Анн. 165. См. Борщ. 2) Горшок, в котором варят борщ. 3) Любитель борща. Ум. Борщівничо́к.