Словник української мови (1937)/бороздити

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бороздити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Борозди́ти, джу́, диш, гл. — кому що. Делать кому наперекор, мешать кому. Фр. Пр. 109.