Словник української мови (1937)/блищатися

by Борис Грінченко

◀ блищати

Словник української мови Борис Грінченко Б блищатися

блищачий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Светить, блестеть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив наверха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ній вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк.