Словник української мови (1937)/блискучий

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блискучий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блиску́чий, а, е. Блестящий. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.