Словник української мови (1937)/блискотіти

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блискотіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Блискоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Блестеть, сверкать. Річка ледве блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).