Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бликати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бли́кати, каю, єш, гл. = 1) Блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у. 2) = Блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.