Словник української мови
Борис Грінченко
Б
блимати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бли́мати, маю, єш, гл. 1) Слабо, тускло светить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. I. 36.