Словник української мови (1937)/благовісний

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
благовісний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Благові́сний, а, е. 1) Благовещенский. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полоумный, сумасшедший. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.