Словник української мови (1937)/благовісний

by Борис Грінченко

◀ благовірний

Словник української мови Борис Грінченко Б благовісний

благовісник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Благові́сний, а, е. 1) Благовещенский. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полоумный, сумасшедший. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.