Словник української мови (1937)/билина

by Борис Грінченко

◀ билець

Словник української мови Борис Грінченко Б билина

билисько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Били́на, ни, ж. Стебель полевого злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.