Словник української мови (1937)/безталання

by Борис Грінченко

◀ безталанниця

Словник української мови Борис Грінченко Б безталання

безтільний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безтала́ння, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. Усім людям щастя, доля, — мені ж безталання. Мет. 306. Ум. Безталаннячко. МВ. II. 122.