Словник української мови (1937)/безсумно
| ◀ безсумний | Словник української мови Б безсумно |
безсуперечний ▶ |
|
Безсу́мно, нар. Беспечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.
| ◀ безсумний | Словник української мови Борис Грінченко Б безсумно |
безсуперечний ▶ |
|
Словник української мови — Б
безсумно
Борис Грінченко
1937
Безсу́мно, нар. Беспечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.