Словник української мови (1937)/безсумний

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безсумний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безсу́мний, а, е. Беспечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3.