Словник української мови (1937)/безпросвітній

by Борис Грінченко

◀ безпробудний

Словник української мови Борис Грінченко Б безпросвітній

безпупий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безпросві́тній, я, є. Непроглядный, беспросветный. Усе небо блакитнеє покрива темнота, безпросвітня, нерозумна давняя дрімота. Безпросвітня доля — безотрадная жизнь.