Словник української мови (1937)/безпробудний
| ◀ безпричасний | Словник української мови Б безпробудний |
безпросвітній ▶ |
|
Безпробу́дний, а, е. Непробудный. Опочивав сном тихим, безпробудним. К. Іов. 8.
| ◀ безпричасний | Словник української мови Борис Грінченко Б безпробудний |
безпросвітній ▶ |
|
Словник української мови — Б
безпробудний
Борис Грінченко
1937
Безпробу́дний, а, е. Непробудный. Опочивав сном тихим, безпробудним. К. Іов. 8.