Словник української мови (1937)/безпереч

by Борис Грінченко

◀ безперестань

Словник української мови Борис Грінченко Б безпереч

безперечний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́зпереч, нар. 1) Беспрестанно, постоянно. Блискавка безпереч усю ніч. Волч. у. Я безпереч сижу дома. Лебед. у. 2) Беспрекословно. Галиц.