Словник української мови (1937)/безневинний

by Борис Грінченко

◀ безнащадний

Словник української мови Борис Грінченко Б безневинний

безневинність ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.