Словник української мови (1937)/безкебетний
| ◀ безкарно | Словник української мови Б безкебетний |
безкебеття ▶ |
|
Безкебе́тний, а, е. Неспособный, неумелый. Він зовсім безкебетний чоловік. Киев. у.
| ◀ безкарно | Словник української мови Борис Грінченко Б безкебетний |
безкебеття ▶ |
|
Словник української мови — Б
безкебетний
Борис Грінченко
1937
Безкебе́тний, а, е. Неспособный, неумелый. Він зовсім безкебетний чоловік. Киев. у.