Словник української мови (1937)/безвідний

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безвідний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безві́дний, а, е. Безводный. Хіба росте папірус уз болото і рогоза в безвідній суші? К. Іов. 18. Побило мене в полі три недолі: перва доля безхлібна, друга доля безвідна. АД. I. 111.