Словник української мови (1937)/безвинний
| ◀ безвини | Словник української мови Б безвинний |
безвинність ▶ |
|
Безви́нний, а, е. Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. Не несе бог нікого, хто б свідителем був моєї безвинної смерті. Кв. Погибає безвинна людина. Грин. I. 68.