Словник української мови (1937)/баранець

by Борис Грінченко

◀ баран

Словник української мови Борис Грінченко Б баранець

баранина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Баране́ць, нця́, м. 1) Ум. от баран. Небольшой баран. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. III. 454. 2) Колодка, на которую навивается веревка в плотницком инструменте, называемом шнур. Черниг. 3) Железная палочка у удил, застегивающаяся в колечко от уздечки. Миусск. окр. 4) Бекас. Полт. Вх. Пч. II. 14. См. Вівчарик 3, Баранок, Баранчик. 5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127. 6) Мн. Баранці́. Легкие тучи, перистые облака, пенистые волны.