Словник української мови (1937)/вівчарик
| ◀ вівчаренко | Словник української мови В вівчарик |
вівчарити ▶ |
|
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. от вівча́р. 2) Род игры на свирели. 3) Бекас. Закигикала над ними чайка… висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
| ◀ вівчаренко | Словник української мови Борис Грінченко В вівчарик |
вівчарити ▶ |
|
Словник української мови — В
вівчарик
Борис Грінченко
1937
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. от вівча́р. 2) Род игры на свирели. 3) Бекас. Закигикала над ними чайка… висвистував вівчарик. Стор. I. 126.