Словник української мови (1937)/бакай

by Борис Грінченко

◀ бакаїстий

Словник української мови Борис Грінченко Б бакай

бакалійний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бака́й, кая́, м. 1) Глубокая яма в реке, пруде. Сим. 145. Екатериносл. 2) Грязный, наполненный водою ухаб на дороге, выбоина, ложбина, посредине которой лужа. Константиногр. у. Мнж. 176. Киев. у. Поїхали вони раз колодки возити… та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. См. Баюра, банджюр.