Словник української мови
Борис Грінченко
Б
баюра
Київ: Соцеквидав України, 1937

Баю́ра, ри, ж. 1) Большая, глубокая лужа. Там у лісі такі баюри, що й маточини покрива. Аф. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Рудан. I. 113. Перевези мене, чоловіче, без баюру. О. 1862. IX. 35. 2) Ямка в земляном полу. В хаті… усюди баюри під ногами, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. Ув. Баюрище.