Словник української мови (1937)/багач
| ◀ багацько | Словник української мови Б багач |
багачів ▶ |
|
Бага́ч, ча, м. Богач. Прийшов багач, прийшов дукач та в порога став, із нашої голотоньки сміяться почав. Рудч. Чп. 107. Багач великий, Данило Гурч. Він таки з козаків був, та жив собі паном, мав свій хутір і степи й поле. МВ. I. 151.