Словник української мови (1937)/багатир

by Борис Грінченко

◀ багатиня

Словник української мови Борис Грінченко Б багатир

багатиревий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Багати́р, ря́, м. 1) Богач. Такий багатир, що не знає що́ то нема. Ном. № 1343. Багатир був, а жив, як убогі люди живуть. МВ. II. 21. Багатир був! Що́ було в його поля, худоби, що́ всякого добра! МВ. I. 35. 2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали. Чуб. II. 130. Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору… Котл. Ен.