Словник української мови (1937)/бабахкати

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бабахкати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Баба́хати, хаю, єш и баба́хкати, каю, єш, одн. баба́хнути, ну, неш, гл. 1) Стрелять. Десь далеко хтось бабахає. 2) Только одн. Упасть, шлепнуться. Так і бабахнув у воду.