Словник української мови (1927)/істиний
◀ істина | Словник української мови І істиний |
істичильно ▶ |
|
І́стиний, а, е. 1) О деньгах: і́стині гро́ші. Основной капитал, деньги без процентов. 2) Истинный. Шевч. 617. Єсть цьому істина правда. Гринч. III. 150.