Словник української мови (1927)/істина

by Борис Грінченко

◀ істик

Словник української мови Борис Грінченко І істина

істиний ▶

Київ: Горно, 1927

І́стина, ни, ж. 1) = І́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав. Каменец. у. 2) Истина. Шевч. 602. О. 1862. I. 71. Пресвята діва мовит: «О, істина, же воскрес». Гн. I. 117.