Словник української мови (1927)/кільчитися
| ◀ кільчик | Словник української мови К кільчитися |
кілювати ▶ |
|
Кі́льчитися, чуся, чишся, гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Каменец. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г.