Словник української мови (1927)/кілювати
| ◀ кільчитися | Словник української мови К кілювати |
кіля ▶ |
|
Кілюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заделывать, забирать стену вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Каменец. у.
| ◀ кільчитися | Словник української мови Борис Грінченко К кілювати |
кіля ▶ |
|
Словник української мови — К
кілювати
Борис Грінченко
1927
Кілюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заделывать, забирать стену вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Каменец. у.