Словник української мови (1927)/колокілок
◀ колокіл | Словник української мови К колокілок |
колокільце ▶ |
|
Колокі́лок, лка, м. 1) Ум. от колокі́л. 2) Мн. Род прически девушек с зубча́стим пробором. Чуб. VII. 423.
◀ колокіл | Словник української мови Борис Грінченко К колокілок |
колокільце ▶ |
|
Словник української мови — К
колокілок
Борис Грінченко
1927
Колокі́лок, лка, м. 1) Ум. от колокі́л. 2) Мн. Род прически девушек с зубча́стим пробором. Чуб. VII. 423.