Словник української мови (1927)/ковальчук
◀ ковальчик | Словник української мови К ковальчук |
ковалювати ▶ |
|
Ковальчу́к, ка́, м. 1) = Ковале́нко 1. 2) Ученик кузнеца.
◀ ковальчик | Словник української мови Борис Грінченко К ковальчук |
ковалювати ▶ |
|
Словник української мови — К
ковальчук
Борис Грінченко
1927
Ковальчу́к, ка́, м. 1) = Ковале́нко 1. 2) Ученик кузнеца.