Словник української мови (1927)/ковалювати
◀ ковальчук | Словник української мови К ковалювати |
коваляк ▶ |
|
Ковалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заниматься кузнечным мастерством. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують. Стор. МПр. 170.
◀ ковальчук | Словник української мови Борис Грінченко К ковалювати |
коваляк ▶ |
|
Словник української мови — К
ковалювати
Борис Грінченко
1927
Ковалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заниматься кузнечным мастерством. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують. Стор. МПр. 170.