Словник української мови (1927)/коваленко

Ковале́нко, ка, м. 1) Сын кузнеца. Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко. Чуб. 2) Иногда — просто кузнец. Ой де ж тії коваленки живуть, що хороші черевички кують? Чуб.