Словник української мови (1927)/клопота
◀ клопітно | Словник української мови К клопота |
клопотати ▶ |
|
Клопота́, ти́, ж. = Кло́піт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.