Словник української мови (1927)/кватира
| ◀ кватера | Словник української мови К кватира |
кватирант ▶ |
|
Квати́ра, ри, ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко… й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш. 3) Форточка в окне. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. АД. 74. 4) Фаза луны. Чуб. I. 10. Ум. Квати́рка, квати́ронька, квати́рочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Нп. Млр. л. сб. Відчинила кватироньку. Грин. III. 308. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Шевч. 196. Подай, подай крізь кватирочку руку! Мет. 7. Ой одсуне спідню кватирочку. АД. II. 73. См. Кварти́ра, квате́ра, квати́ря.