Словник української мови (1927)/квартира
| ◀ квартина | Словник української мови К квартира |
квартирка ▶ |
|
Кварти́ра, ри, ж. 1) Квартира. Гордо і пишно переступив поріг своєї панської квартири. Левиц. I. 219. 2) Форточка в окне. Одсунь, ґосподаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву. Грин. III. 671. Ум. Кварти́рка, кварти́ронька, кварти́рочка. Одчиню я квартирочку, подай, мила, білу ручку. Чуб. См. Квати́ра.