Словник української мови (1927)/карлючити
| ◀ карлюка | Словник української мови К карлючити |
карлючитися ▶ |
|
Карлю́чити, чу, чиш, гл. Кривить, искривлять.
| ◀ карлюка | Словник української мови Борис Грінченко К карлючити |
карлючитися ▶ |
|
Словник української мови — К
карлючити
Борис Грінченко
1927
Карлю́чити, чу, чиш, гл. Кривить, искривлять.