Словник української мови (1927)/караулити
| ◀ караул | Словник української мови К караулити |
карафа ▶ |
|
Карау́лити, лю, лиш, гл. (Заимств. из русск. яз.) = Калаву́рити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
| ◀ караул | Словник української мови Борис Грінченко К караулити |
карафа ▶ |
|
Словник української мови — К
караулити
Борис Грінченко
1927
Карау́лити, лю, лиш, гл. (Заимств. из русск. яз.) = Калаву́рити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.