Словник української мови (1927)/калавурити
| ◀ калавур | Словник української мови К калавурити |
калавурний ▶ |
|
Калаву́рити, рю, риш, гл. Заимств. из русск. яз. Караулить. Оце за ним ходимо, калавуримо. ЗОЮР. I. 78.
| ◀ калавур | Словник української мови Борис Грінченко К калавурити |
калавурний ▶ |
|
Словник української мови — К
калавурити
Борис Грінченко
1927
Калаву́рити, рю, риш, гл. Заимств. из русск. яз. Караулить. Оце за ним ходимо, калавуримо. ЗОЮР. I. 78.