Словник української мови (1927)/зумітися

by Борис Грінченко

◀ зуміти

Словник української мови Борис Грінченко З зумітися

зумкотіти ▶

Київ: Горно, 1927

Зумі́тися, мі́юся, мі́єшся, гл. 1) = Зу́міти. А щоб ти зумілася! Ковел. у. 2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.