Словник української мови (1927)/зубчатий
| ◀ зубчастий | Словник української мови З зубчатий |
зубчик ▶ |
|
Зубча́стий, зубча́тий, а, е. Зубчатый. Під прозорчастою, чистою як сльоза водою, зеленіло якесь баговіння зубчасте, тонесеньке, дрібне. Левиц. I. 63. Зубчасті стіни. Левиц. Пов. 165. Зубча́стий про́діль. Особый пробор при прическе девушек в колокі́лки. Чуб. VII. 423.