Словник української мови (1927)/знатурити
| ◀ знаття | Словник української мови З знатурити |
знатуритися ▶ |
|
Знату́рити, рю, риш, гл. Сноровить. Знатурив коня. НВолын. у.
| ◀ знаття | Словник української мови Борис Грінченко З знатурити |
знатуритися ▶ |
|
Словник української мови — З
знатурити
Борис Грінченко
1927
Знату́рити, рю, риш, гл. Сноровить. Знатурив коня. НВолын. у.