Словник української мови (1927)/зеленцем
| ◀ зеленуха | Словник української мови З зеленцем |
зелень ▶ |
|
Зеленце́м, нар. В незрелом виде. Ей, обскубуть горох наш зеленцем? Арт. (О. 1861. III. 99). Саме погане діло, як ото зеленцем що небудь з огородини їсти — зараз почне тебе в отрунку різати. Харьк. г.