Словник української мови (1927)/зелень
| ◀ зеленцем | Словник української мови З зелень |
зеленява ▶ |
|
Зе́лень, ні, ж. 1) Зелень, растение. Скажи мені правду, моє серденятко, которая зелень найперш процвітає. Мет. 361. 2) Краска зеленая: ярь, медянка. Шух. I. 264.