Словник української мови (1927)/здрубцювати
| ◀ здрочитися | Словник української мови З здрубцювати |
здружити ▶ |
|
Здрубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Истоптать пол ногами, оставляя следы грязных ног. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп'ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли. Екатериносл.