Словник української мови (1927)/здрочитися
| ◀ здріти | Словник української мови З здрочитися |
здрубцювати ▶ |
|
Здрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Вспылить, взбеситься. Той і здрочивсь за кожух. О. 1862. VI. 36.
| ◀ здріти | Словник української мови Борис Грінченко З здрочитися |
здрубцювати ▶ |
|
Словник української мови — З
здрочитися
Борис Грінченко
1927
Здрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Вспылить, взбеситься. Той і здрочивсь за кожух. О. 1862. VI. 36.