Словник української мови (1927)/збунтувати
| ◀ збунтований | Словник української мови З збунтувати |
збунтуватися ▶ |
|
Збунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.
| ◀ збунтований | Словник української мови Борис Грінченко З збунтувати |
збунтуватися ▶ |
|
Словник української мови — З
збунтувати
Борис Грінченко
1927
Збунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Взбунтовать. Зробилося діло, жидів збунтувало. Чуб. V. 1160.